Що означає «закрити гештальт» і чим гештальт-терапія відрізняється від когнітивно-поведінкової терапії та психоаналізу.
З цієї статті ви дізнаєтеся:
- що таке гештальт-терапія і що означає вислів «закрити гештальт»;
- чим гештальт-терапія відрізняється від інших психотерапевтичних підходів;
- із якими запитами клієнти звертаються до терапевта;
- які техніки використовуються в гештальт-терапії;
- як обрати гештальт-терапевта.
Що таке гештальт-терапія?
Гештальт-терапія — це напрямок психотерапії, в основі якого лежить принцип «тут і зараз». Його сутність полягає в тому, щоб допомогти людині зробити своє життя комфортнішим і яскравішим, усвідомити зв’язок думок із тілом і почуттями та навчитися жити в теперішньому моменті.
Цей підхід також називають терапією контакту, адже в гештальт-терапії людина розглядається як суб’єкт, що контактує із зовнішнім світом та іншими людьми.
Вислів «закрити гештальт» якось пов’язаний із цим напрямком?
Так, він безпосередньо пов’язаний із гештальт-терапією й означає «завершити розпочате, зібрати цілісний образ» (німецькою Gestalt — «цілісний образ»).
Наприклад, вас образили, але ви так і не сказали про це кривднику. Така недомовленість мучить, провокує самокопання, викликає недовіру до людей. Але якщо ви висловите свої почуття та відновите власні кордони, ця ситуація перестане вас обтяжувати.
Причому не обов’язково зустрічатися з опонентом особисто. Допомогти може техніка «порожнього стільця»: клієнту пропонують уявити на порожньому стільці людину, до якої є невисловлені почуття. Завдяки цьому клієнт отримує можливість виговоритися у безпечному середовищі й «закрити гештальт».
Головний принцип гештальт-терапії — розгляд людини як цілісного суб’єкта: фахівець спостерігає за її думками, емоціями, почуттями й фізичними відчуттями як за взаємопов’язаними елементами.
Чим гештальт-терапія відрізняється від КПТ і психоаналізу?
У цьому й полягає відмінність гештальт-терапії від інших напрямків психотерапії, де частіше акцентують увагу на чомусь одному. Наприклад, у психоаналізі основний фокус — на сексуальній енергії та її сублімації. У когнітивній чи когнітивно-поведінковій психотерапії спеціаліст зосереджується на думках і поведінці людини.
Якщо клієнт достатньо усвідомлений і в цілому добре розуміє себе, гештальт-терапевт може працювати в напрямку посилення його відчуттів: уважнішого помічання емоцій, відстеження тілесних реакцій. Якщо ж клієнт добре орієнтується у своїй емоційній сфері, тоді важливо збалансувати це усвідомлення за допомогою когнітивних процесів.
Наприклад, звертати увагу на те, як саме ці емоції проживаються чи блокуються тілом. Таким чином внутрішнє життя людини стає більш збалансованим, вона має більшу гнучкість у прийнятті рішень та самовираженні, що підвищує її адаптивність у житті.
З якими проблемами люди звертаються до гештальт-терапевтів?
Найпоширеніші запити: тривога, страх, відчуття небезпеки, питання невдоволеності власним життям, стани, близькі до депресії, неможливість побудувати стосунки або просунутися кар’єрними сходами.
У гештальт-підході виокремлюють три рівні потреб, у яких людина може відчувати нестабільність:
- Найбазовіша — потреба в безпеці. У запиті це може звучати так: «Мені страшно, тривожно, я перебуваю в стані невизначеності».
- Другий рівень — потреба в прийнятті. Формулювання: «У мене не виходить будувати стосунки», «Мене ніхто не любить», «Як збудувати такі стосунки, щоб я відчував(-ла) задоволеність?»
- Третій рівень — потреба у визнанні. Вона актуалізується, якщо перші дві потреби задоволені. Можливі запити про подолання фінансових перешкод або пошук нової професії.
Які техніки використовує гештальт-терапевт?
У гештальті фахівці працюють у діалоговому підході, коли терапевт і клієнт спілкуються як суб’єкт із суб’єктом. Такі стосунки передбачають певну рівність і помічання індивідуальності одне одного. Це важливо для довірливої й надійної комунікації.
Окрім техніки «порожнього стільця», про яку згадувалося вище, існує техніка «діалогу полярностей». Її застосовують, коли в людини є дві протилежні точки зору. Наприклад, одна частина говорить, що пора змінювати роботу, а інша — боїться змін. Клієнту пропонують по черзі «побувати» в обох цих частинах і помітити свої внутрішні тенденції. Тоді з’являється можливість для усвідомленого вибору.
Ще один прийом — ампліфікація, тобто навмисне підсилення емоцій, відчуттів і переживань. Вона допомагає людям, які не розуміють, що з ними відбувається. Терапевт може звернути увагу клієнта на відчуття в тілі. Якщо в клієнта стиснуті щелепи чи напружені кулаки, йому пропонують посилити ці відчуття і спробувати щось зробити. Наприклад, зі стиснутими щелепами може виникнути бажання кричати — і тоді стає зрозуміліше, які саме почуття ховалися за фізичними відчуттями.
Результат гештальт-терапії
Основний результат гештальт-терапії — успішна адаптація людини до світу, адже гештальт-підхід розглядає людину як частину середовища. Головний фокус роботи гештальт-терапевта — це захисні механізми.
Багато хто чув фразу «закрити гештальт». У цьому підході немає завдання «закрити всі гештальти» в психіці людини. Фахівець працює насамперед із тими процесами, які порушують адаптацію. Якщо людину турбує дискомфорт і незадоволеність життям, терапія спрямована на відновлення здатності до адаптації.
На генетичному рівні в нас є певний набір захисних механізмів, що допомагають виживати у середовищі. Якщо дитина часто чула: «не висовуйся», вона навчиться не надто себе проявляти й почуватиметься з цим нормально. У майбутньому такий механізм може почати заважати, наприклад, у кар’єрі. Тоді терапія допоможе навчитися з цим упоратися.
Скільки триває терапія?
Якщо людина приходить із конкретною ситуацією, інколи вистачає і 8–10 сесій.
Якщо запит глибший, робота може бути тривалою. Часто буває так, що перші 8–15 сесій клієнт відчуває інтенсивні зміни, а потім настає стагнація. Може здатися, ніби психотерапія не допомагає. Проте після цього з’являється можливість вийти на новий рівень проживання процесів.
Деякі люди перебувають у терапії регулярно, ставлячись до неї як до занять спортом чи догляду за собою. Вони продовжують психопрофілактику роками, розуміючи, що це допомагає їм почуватися краще.
Як обрати для себе гештальт-терапевта?
Рекомендую орієнтуватися на відгуки. Варто подивитися профіль терапевта у соцмережах, почитати його пости. Важливо, щоби вам були приємні його манери спілкування чи зовнішній образ. Контакт зі спеціалістом у гештальт-підході має велике значення.
Обов’язково поцікавтеся освітою й наявністю регулярної супервізії. Супервізія — це робота психолога з досвідченішим колегою. Якщо спеціаліст проопрацьовує власні запити в особистій терапії й радиться з кваліфікованішим фахівцем, це свідчить про його професіоналізм.
Що почитати про гештальт-підхід?
- Олена Іванова, Наталія Лебедєва, «Подорож у гештальт: теорія і практика». Перший російськомовний підручник із гештальт-терапії, що підходить для тих, хто хоче детальніше ознайомитися з цим підходом.
- Ніфонт Долгополов, «Теоретичні коментарі про гештальт-терапію: збірка лекцій». Книга засновника Московського інституту гештальта та психодрами. У збірці зібрано матеріали з аудіозаписів лекцій для групи професійних гештальтистів.
- Фредерік Перлз, «Усередині й поза помийним відром». Один із першоджерел гештальт-терапії. Автор має досить складний стиль викладу: книгу буде важко читати тим, хто не знайомий із психотерапією.
Арнольд Бейссер, «Парадоксальна теорія змін». В інтернеті можна знайти адаптовану статтю, яка зрозуміло пояснює один із ключових принципів роботи — парадоксальність змін, що відбуваються в психотерапії.
